Сторінка:Літопис революції. № 4 (37) (1929).djvu/266

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

Ф. Я. ЛЕВЕНЗОН

ПРОТИ МАХНА НА ДЕНІКІНСЬКОМУ ФРОНТІ

Десь усередині грудня 1920 року 45 дивізія з юденічського фронту знову повернула на Україну і йшла приступком за правим фланком XIV армії. Між цією останньою й XII армією на десятки верстов лежав вільний простір — уражене місце для удару у фланк тим частинам Червоної армії, що наступали на Курському напрямку. Цей фланк і захищала дивізія, розв'язуючи разом з цим нападне завдання на одній із відповідальних дільниць фронту.

В авангарді 45 дивізії — перша бригада, спереду ж першим ішов 398 полк.

* * *

24 січня бригада виступила в район Дмухайлівських хуторів— Варварівська Бузівка. В районі хуторів було чути рідке стріляння. Виїздимо до авангарду бригади и бачимо в бинокль таку картину. Добре видко рідку розстрільню („цепь") піхотинців, що відступаючи відстрелюються від наступу сильних кінних частин. Через деякий час батальйон 398 полку пропускає до себе в тил цю розстрільню й, виладнавшись у карре, бере на себе великий кінний загін із чеченців та мобілізованих, що входили до складу Слащовської групи. .Після дводенних боїв з частинами бригади загін слащов- ців розбито й остаточно розпорошено.

Піхотну розстрільню, що про неї ми тільки що згадали, становили частини 1 та 2 Новомосковського полків, на чолі яких стояв „ Дявол“ (кличка) — представник армії Махна в Новомосковському районі. Полк складався з партизанів Новомосковського повіту й найближчих сіл.

Ми мало знали про дії махновських частин у тилу денікінської армії; точного розташування їхнього нам відомо не було. Чутки, доходячи до нас, говорили, що денікінці цілком вивели з ладу цю армію. В усякому разі, зустріч з махновцями в цій місцевості була для нас зовсім несподівана.. Наша бригада настигла вчасно. Треба сказати, що довге пробування партизанів у денікінському тилу, безперестанні бої