МИХАЙЛО ЛОЗИНСЬКИЙ.
Бакунїн (1814–1876), се один із немногих людий, що нїколи не старіють ся духом і аж до смерти йдуть у перших рядах у походї людськости на стрічу сонцю золотому. Один із визначнїйших учасників у революційних рухах 1848 р., що боров ся на барикадах у Франції, Австрії й Нїмеччинї, він не був нїколи тільки демократичним революціонером і його революційність мала глибокий соціяльний підклад. Через те здобутки революції з 1848 р. не могли його задоволити і він, стративши 13 лїт житя (1848–1862) в нїмецьких, австрійських та російських тюрмах і на Сибірі, як тільки дістав ся на волю, знов станув у перших рядах войовників соціяльної революції. Франція, Швайцарія, Еспанїя, Італїя, — скрізь робітницький революційний рух тих часів звязаний із іменем Бакунїна, інїціятора, провідника, репрезентанта анархістичного напряму в „Інтернаціоналї“.
Але загалом беручи, погляди Бакунїна не зміняли ся, т. є. основний прінціп оставав у них той сам і вони тільки розвивали ся, доповнювали ся, очищували ся. Славянофіл із 1848 й опісля початку 1860-их років, стоїть за повну свободу всїх народів і племен так само, як анархіст кінця 1860-их і 1870-их рр., бореть ся і з „старим сьвітом“ і в „Інтернаціоналі“ з Марксом-Енґельсом за свободу кождого чоловіка і кождої свобідно зложеної ґрупи свобідних людий. Тільки коли в Бакунїна-славянофіла той прінціп викривлений примішкою панславізма, ентузіязму до польських революціонерів, які в дїйсности були ворогами того прінціпу, і навіть декуди перспективою царя, то Бакунїн-анархіст проповідує той прінціп у повній чистотї.
Якже дивив ся Бакунїн на українське питанє?
В своїй промові, виголошеній 29 падолиста 1847 р. в Парижі на бенкетї в роковини польського повстаня 1830 р., Бакунїн знає тільки Польщу й Росію. Але вже в 1848 р. в „Основахъ новой славянской политики“ і в „Воззваніи къ Славянамъ“ пропаґує він ідею „незалежности всїх народів, що творять славянське
