Сіль.Степан. Так і та сіль, що їдять, виникла з кислоти?
Андрій. Так. Соляна кислота та їдкий натр дають кухонну сіль. Я розпускаю її у воді, підкрашую синім лакмусом і одливаю половину у другу шклянку. Оцю склянну палочку намочено у кислоті. Я нею мішаю у одній шклянці.
Степан. Розсіл почервонів!
Андрій. У другу я додам трохи їдкого натру.
Степан. Розсіл зостається синім.
Андрій. Бачиш тепер, що розсіл — це така мішаніша, що не може змінити цвіту лакмуса ні в синій, ні в червоний. Таку мішанину, не основну й не кислу, називають нейтральною, це-б-то байдужою. Чиста вода теж нейтральна. Як тілько додати до нейтральної жидкости, — хай то буде чи вода, чи розсіл, — крапельку кислоти чи основанія, — зараз же ця жидкість зможе дати лакмусові червоний, чи синій кольор. Я тобі вже казав, що швидче злучаються елементи не зхожі один до другого. Так само і проміле составами: ті вещества жвавіш злучаються…
Степан. Розумію… які не зхожі між собою; наприклад, основаніє злучається з кислотами, бо основаніє по своїй вдачі зовсім не зхоже на кислоту.
Андрій. Так. Основанія ж проміж собою і кислоти проміж собою зовсім не злучаються, або коли й злучаються, так дуже мляво й не цупко.
