і у каміню, через це він і зветься земельним металом. Скрізь алюміній бува у злуці з кислородом. Одначе, хоч його й багато у землі, а очищений він дорогий.
Степан. Чому ж це так?
Андрій. Щоб одділити його від других елементів, треба багато положити праці. А робота задурно нігде не дається. У алюминія і енергії більше тоді, коли його очищено, бо для очистки ж витрачено енергію.
Степан. А чи можно від алюминія дістати знов назад його анергію?
Андрій. Можно. Ось тут у мене порошок. Його ооставлено з трьох частин окислу заліза і однії частини алюминія. Я цю мішанину запалюю. Дивись, як здорово вона розпалилась, аж побіліла. Це алюминій горить, однімаючи кислород від окисла заліза: алюминій окислюється, а залізо, як кажуть, розкислюється. Алюминій переходе у злуку, химична енергія у його щезає і виявляється наоружку, перетворившись у тепло і світ. А ти уже знаєш, що тепло і світло можуть дати ріжну роботу. Але вернемось до алюминію. В природі він звісний у окремім составі, що складає основу глини. Глина буває ріжної чистоти і через це ріжниться і по назві, — фарфорова глина, або каолин, глина, суглинок і мергель. Найчастійш примішано до глини — пісок, окисли заліза, а до мергелю крейда.
Степан. Що робиться з глиною, коли її палють?
Андрій. Вона губить усю воду і спікається у камьяне вещество. Після цього вона не може уже змішуватись з водою, а непалена глина у воді розсипається, як каша.
