Андрій. А вже ж. А велике світло — ознака того, що після злуки магнія з кислородом, виходить багато химічної енергії наоружку і вона нам виявляється як тепло і світло.
Степан. А хіба світло теж енергія?
Андрій. А як же. Ти ж знаєш, що усяка рослина, наприклад хоч дерево, росте на сояшному світлі, Дерево можно спалити у машині і машиною можно зробити роботу. Це робота виникла з сояшного світла, бо дерево може рости і розвиватись тілько при світлі, вбираючи у себе і запасаючись енергією світла.
Степан. Магній теж може у кислотах заступати їх водород і давати солі?
Андрій. Може. Коли укинути окись магнія у кислоту, магній розлучиться з кислородом, вижене з кислоти водород і сам стане на його місто. Тоді кислота обернеться у сіль магнія. Через це окись магнія і пособля від заги (печеї); ця окись зветься у аптеках магнезією. Ти знаєш, від чого бува зага?
Степан. Кажуть, вона пече від переміни їжи. От як після мьясниць настане піст, тоді і жаліються люди на загу.
Андрій. Це бува ось через що. У нас у шлункові їжа переварюється ріжними кислотами. За мьясниці шлунок привик готовити багато кислоти для скоромної їжи, а у піст не всі ті кислоти йдуть у діло; от, зайві і печуть шлунок. Що ж тоді треба робити, аби збавитись заги? Та обернути уїдливу кислоту у сіль, бо сіль не вадить.
Степан. Як же це зробити?
Андрій. Та укинути у шлунок магнезії, тоді кислота обернеться у сіль магнія і не пектиме уже.
