Андрій. Так би й було, як би ми не підкидали дровець, це-б то, — їжі.
Степан. Так тоді б можно було годуватись і деревом.
Андрій. А чому ж ні? Як би твій шлунок міг переварити дерево, ти міг би й деревом годуватись. Голодні якути, що живуть у Сибіру, так і роблють: вони мелють дерево і кору, тай цим годуються. Корову теж можно годувати перемолотим деревом. Та й сіно або солома по составу дуже підхожі до дерева, а це ж добрий корм для скотини.
Сірка.Степан. Для чого ти у одній купі в кислородом написав сірку? Сірка ж тверда.
Андрій. Для того, що ці обидва елементи підходи по химічним ознакам. Вони обидва однаково злучаються з водородом; кислород з водородом дає воду, а сірка — сірководород. Коли у воді замість водороду, рядом з кислородом, стає метал, що тоді виходе?
Степан. Тоді буде состав з металу і кислороду, це б то, — окисел.
Андрій. Також є состави, у яких злучилась сірка з металом, — це-б-то, тут на місто водороду у сірководородові став метал. Ти знаєш уже, що метали, як залізо, живе срібло, оливо, свинець і другі, трапляються у рудах, як у злуці з кислородом, так і з сіркою. Але сама сірка може злучатись з кислородом і тоді дає окисли. Які ці окисли?
Степан. Мабуть кислотні, бо сірка не-метал.
Андрій. Обовязково кислотні. З цих окислів складаються кислоти. Ти уже знаєш сірчану кислоту, або купоросне масло.
