То було не геройство білих,
Не п'яна відвага шляхетних бандитів,
То було дуже пильне і дуже негайне діло
— Зубами вигризти бреш у ґраніті.
Тоді в смертних полях Перекопу
Хворі, голодні і голі
Руками брали окопи,
Умирали спокійно за волю.
Не лічили тижнів тяжкої дороги,
Не питались скільки любих,
коханих убито,
Пішим набрякли ноги,
Коні побили копита,
Коли в смертних полях Перекопу
Хворі, голодні і голі
Руками брали окопи,
Умирали спокійно за волю.
