Руки хололи
і нагрівалася сталь
О воле. За тебе
рук не жаль,
Командир спіткнувся
об корінь
І вилаявся непідходящим словом.
Сон давив нас
і хитались як в морі.
Так само просто
розійшлися обіруч дороги
Не перший бій,
не останній
і сосон
лапаті роги
одступили на північ за Київ
І в чорний збилися рій
як на пляні.
Знайомий звук
щодня замість чаю,
Замість хліба і сала,
яких немає
Одинокий постріл!
і сотня рук
