пітьма. І раптом у тиші стиглій
Ступила нога на зронений молот.
Іде. П'ять кроків — років п'ять
До щілини, де точиться їдь
Ступив. І став. І ступив уп'ять
І знову став. Не іде. Стоїть.
Обволікає душу синь,
Ласкає, шепоче: ляж, засни…
— Зірвав сорочку, на голову кинув
І знову ступив у смертельні сни.
Один крок до ключа смерти
Заткнути. Замкнути. Але ноги не йдуть.
Замовк. Заник горизонт четвертий,
Пропало все. Зосталася путь.
І раптом упав. Упав на щілину,
Рве одежу, заткає, хапає ще,
Харчить, сопе. І знову полинув
У тихе море і в синяві щез.
Десь є трава.
Зеленим сонцем напоєна
Зідхає, за вітром стелеться,
Вітровим виростає роєм
