Над полем сохлим
Мертві вітряки,
Немов хрести над віршем
Позабутим…
Руки несила підвести…
Ще гірша, о, ще гірша
Доля буде.
І поле й голод
Це все — ти,
Шляхи — твої пошорхлі руки.
Над тим, що пишеш,
Ці хрести
І в борознах твої не зійшли звуки.
Сій же в строфи люте насіння
Сій же,
Поки ріже твій син твого сина
Сій же,
