Сторінка:Майк Йогансен. Вибрані вірші (1930).djvu/16

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

У дахів іржавім колоссю
Ника̀є місяць кривавий:
Удосвіта серп укосить
Молоду — зів'ялу отаву.
О, як ще сонце глибоко,
Як виють собаки на місто:
Гей кликом тисяч і тисяч!
Я знаю: загину високо
В повітрі чистім і синім,
— Мене над містом повісять:
Зорі досвітній в око,
В холодне око дивитись.

 

1920

14