Цю сторінку схвалено
Серце, ти — мій лісочок
(Твоє личко в моїх долонях),
Крізь дерево світять очі
Крізь пальці синіє сонце.
Піду полем весело далі
(Коло шиї твої рученята),
Небо цілують і міцно його обійняли
Рукавами сорочки зімнятої.
І коли припаду до криниці
(На вустах вогкий спомин),
Зідхне вода, як птиця,
Одведе вуста непритомні.
1922
