Цю сторінку схвалено
Потяг врізавсь в сніг,
О-ге! нарізавсь на морок.
Бриза збиває з ніг,
Завиває, закручує порох.
Переголосили, переворушили минулий вік,
(Навиває, накручує порох).
Чоловічий загнузданий крик,
Дзик і стоц!..
Так стій же — під клапан цвях
Забивай зубами, товаришу.
У снігах, уночі, у полях
О, потяже, нащо ти мариш?
Надривай напружені груди,
Сичи, висвистуй, сифонь!
Ми з тобою — ми перші люди,
Ти — наш останній огонь.
1921
