джувалась. Жінка майстра Гусєва, вродлива моторна женщина, співала поспіль усі романси від любові біля каміна до Маші біля самовара. Сам Гусєв допивав стопку.
Ми стояли осторонь у глибокій темряві і розмовляли пошепки, до нас беззвучно підійшов Макаров. Надсаджувалась гітара.
Раптом Смірнов узяв під руку Арсентьєва і вийшов з хати. Вони були хмільні, в тому стані, коли люди прагнуть забути будні, діла, уявити себе як на картині серед женщин Аргентіни, чи з дівчиною з Нагасаки.
Тоді вертається молодість, женщини стають ближчі, боязкий робиться сміливим, сміливий почуває в собі нечувану силу, людина живе, як у любовному романі. Куріли й тлілися здоровенні махорочні цигарки. Маленький білявенький Арсентьєв задумливо утупивсь у землю, струсонувсь і почався безконечний, азартний, мрійний спір про буріння, про нафту, про соляні куполи, про нові родовища.
Підтанцьовуючи, терзаючи гітару, вийшла жінка Гусєва кликати їх у хату, брала під руку, заглядала в вічі, співала, сердилась, посміхалась, манила, але бурильники не могли спинитися. Вона покликала на поміч Гусєва, Гусєв узяв був розмовців за плечі, але, раптом зрозумівши, в чому справа, сам почав сперечатися з таким самим пристрасним самозабуттям.
