IV.
Коли на землі — Комуна,
Й сумирного вечору
З верхів'я
Гірних гаїв,
Як всесвітові струни,
Люде линуть далеко
За обрій землі,
Аби в гармонії миру,
Як меч,
Мов лелека,
Осягти, захопити іще одну
невторовану путь.
Коли електрику,
Радій
І инші ляльки
Буде поховано з миром,
Як архаїчні руни,
В дитячі книжки,
Коли на землі — Комуна
— Один величний.
І лише смерть,
Як і раніш,
Жертиме гірших і ліпших —
Останній тиран
В океані Комуни…
І ще раз, ізнову
У цвинтарях книгозбірень.
У поемах забутих поетів,
