Спочатку Конні не зрозумів. Тон її голоса був наче веселий і м'який і страшний зміст її слов не дійшов до Конні; він стояв, як закам'янів. Раптом Конні добрав:
— Рут, — закричав він диким голосом, кинувсь на чужинця, одступив назад і подивився на Рут. Вона усміхалась теплим, ласкавим сміхом.
— Я мушу попрохати у вас вибачення, Конні, — серйозно сказав чужинець. — Я Майкл Паркер. Я приїхав учора з Мільвокі. Рут тоді ж розповіла мені, що ви не довіряєте її… її… ну інтелектуальним здібностям, чи що. Отже ми з нею виробили маленький плян. Це дівча дуже хотіло переконати вас, що воно розумніше, ніж ви думаєте. А тепер ходім до старого Джемса Паркера.
І він узяв Конні під руку.
— Я згадав одну історію, — сказав Майкл Паркер і скинув попіл із своєї сигаретки в коминок. Він солодко, востаннє потяг з неї запашний димок і упустив її на жевристе вугілля.
Ніхто не впізнав би в цьому чисто виголеному американцеві в сірому новенькову костюмі того голодранця, що місяць тому з'явився в Мільвокі до Конні Стефена. Тільки камінне підборіддя й опуклі лінії рук під рукавами піджака нагадували, що це був той самий Майкл Паркер уоблі[1], бунтар, що він завтра може
- ↑ S. W. W. — Industrial Workers of the World — один з найреволюційніших профсоюзів в Америці.
