— На березі лежав вивернутий догори міхом чорний кожух, а коло нього билася в предсмертній конвульсії Оксана. Парубок, що був з нею під кожухом припав до землі й затулив лице руками. Дробом їй пробило шию…
Паркер замовк. Він теж звівся й випростався на ввесь зріст перед коміном. Потім він не поспішаючи вийшов з кімнати.
— Майкл! — гукнула Рут, але він уже стояв біля дверей. У руках у нього було щось велике, чорне. Він кінув кожуха на підлогу. По чорній матовій шкірі жовтозолоті нитки поповзли тонесеньким геометричним візерунком, немов стовіка старовина лягла на підлогу напівтемної кімнати. Коло коміру була вирвана наче сотнею пазурів діра і навколо неї бурим ореолом засохла кров. Марк Кедлі звівся на ноги, підійшов до ключа й виключив усі лямпи, що були в кімнаті. Усі мовчали.
— Рут, — сказав Паркер несподівано і різко. Рут звела на брата перелякані очі.
— Скажеш старому, що я завтра їду, — коротко сказав Паркер і вийшов з кімнати.
Комбайнів було три. Майкл Паркер і Марк Кедлі везли їх у подарунок від Айвіві[1] сільгоспкомуні „Зоря“ в степах. Паркер допомагав установляти скрині з частинами на ваговіз, а Марк Кедлі їв очима ленінградський порт, людей, човни й галок над адміралтейським шпіцем.
- ↑ Айвіві (Industrial Workers of the World) один з найреволюційніших профсоюзів в Америці.
