Сторінка:Майк Йогансен. Подорож у Даґестан (1933).djvu/108

Дано контакт. І загув струм.
Кіловат кожен — робоча струна.
Десять тисяч — таких струн
Вигравають у серці такого коня.

Та що за звук? Харчать груди,
Навоїв узду ротор рве.
Як уражені громом заскніли люди.
За навоєм навій зриває й реве.

Ще одна секунда і все пропало.
День. Ніч. День. Ніч. День.
Зриває кожен оберт металу.
День. Ніч. День. Ніч. День.

День,
Дванадцять годин.
Сімсот двадцять хвилин,
Сорок три тисячі двісті секунд.
Обід. Сон. Любов —
Віддавала молодь в мотор.
Ні один з них не відійшов,
Їх було як один — сто.

Кинувсь один зі ста
У чагар електричних колій
Межи написи: смерть! стань!
Навпростець. І цех збожеволів.

Стала секунда — століть міт,
Як поневолених через віки навала,
Літопис тисячі рук, рукопис тисячі літ.
Як історія людства — секунда стала.