а адресат люб'язно дозволив мені взяти її на прочитання.
Але прочитати її було нелегко. Еспанська мова, хоч і легша від інших, але теж хоче, щоб її попереду вивчено. Отож я можу поділитися з читачем тільки невеличким уламком тексту з початку книги, який мені пощастило розібрати. „Ля Кампанья дель Хенераль Булеле“ значить, як кожен може сам догадатись: „Кампанія генерала Булеле“. Далі на титулці авторовою Люїс Рейзіговою рукою було: „Як була одна війна, що почалася за звоювання петролю і скінчилася закладенням цирку для бою биків“. Це я прочитав і переложив.
Я упорався якнебудь ще з першою сторінкою, де з'ясувалося, що медама і дочки „хенераля“ Булеле „не мають у чому ходити“ і „хенераль“ береться вигадувати, як би підробити грошей. Для цього „хенераль“ Булеле їде…
Вечірнє сонце несподівано й делікатно усміхнулося в вагоні. Була станція і невідома людська душа, блукаючи між рейок, прагнула бачити Петрусенка.
— Петрусенко, — зазовно лунав голос. — Петрусенко-о, — повторював голос тоскно і безнадійно. „—. —.“ додавав той самий голос тверезо і посутнє. — Петрусенко-о-о-о-о, — мотивував невідомий голос. Потяг рушив, а самітня душа, блукаючи між рейок, крізь стукіт і стогін вагонів невгамовно прагнула Петрусенка.
Виряджаючи в Даґестан експедицію в справі дослідження того, як проходить колективізація
