Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/103

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


ГРАК-ГУМОРИСТ

Ехех-ехкає грак
 На чорне своє життя,
Восени тріпочучи крильми на голім гіллі,
Що дні його — ах!
 Летять і летять
Проз дерево мокре, проз дерево чорних дідів
 І кахкає: — так!
Заледве в віках
Зостанеться чорний слід
 По мені.

102