Цю сторінку схвалено
ГРАК-ГУМОРИСТ
Ехех-ехкає грак
На чорне своє життя,
Восени тріпочучи крильми на голім гіллі,
Що дні його — ах!
Летять і летять
Проз дерево мокре, проз дерево чорних дідів
І кахкає: — так!
Заледве в віках
Зостанеться чорний слід
По мені.
102
