Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/151

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Весна в заводі

Весна. Світлішої не було на світі.
За деревами ховається мов учениця
Весна. Забула куди летіти
Сизокрила щаслива птиця.

Весна. Згадала, що небо синє,
Весна сміється з себе в ополонці,
На шлях повилазило веселе каміння
Порозлягалося грітись на сонці.

Попроростав спід снігу вугіль,
Блищить неначе на світ народився,
І сльози з очей витяглись у дуги,
Дуги в день, що сьогодні весні приснився

Весна стає світліша і світліша
Соціялістична весна, клянусь головою
Зложила крила і стоїть піша
І жде цілуватись зі мною.

1928

150