Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/156

ТИСЯЧА ПЕРШИЙ

Тільки ми зможемо колись організувати підземні теплоцентралі. В них верствами горітиме вугілля і само видаватиме силу на-гора. Вибійні молотки і зарубні навіть будуть непотрібні. За це б'ємось у чорній норі.

 

Десь є трава…
Зеленим сонцем напоєна…
Зідхає за вітром, стелеться…
Вітровим виростає роєм.
Рай. Пирій. Світоселиця.
 Така трава.

Але внизу — там нема трави,
Нема сонця — нема обрію,
Земної густої крови
Добувають вугільні герої.

Щоб та чорна земна кров
Горіла в Союзу жилах,
Щоб жили верстати, щоб на сотні верстов
Сіяли станції — соціялізму сила.

Соціялізму сила движе серця
Чорних людей углибу під землею.
Тисяча шахт — межи ними ця, —
Тисяча серць горить коло неї.

155