Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/50

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


ХМАРКУ НА ЗАХІД

…І знову хмарам вітер сниться,
І тихо спіють в ясноокеані
Водою вільною вагітні вівці,
І сплять, і марять поки час настане…

Мої отари, мрій грозових повні,
Ідіть на захід, над міста одвічні,

Несіть поволі, тихо, в своїй вогкій вовні,
Тихо несіть насіння блискавичне.

І всю росу, що випала на чо́ла,
І всю росу, що попалила вії,
І всю росу, що виплекало поле,
Зберіть поволі, тихо, поки час наспіє.

І коли світ останню кров розтопить.
Коли на площах падатимуть діти,
Як громова гармата, вдарте по Европі,
Іспопеліть у корінь паразитів
І в океан знесіть золу в останньому потопі.

1923

4. М. Йогансен, Твори, т. І.

49