Цю сторінку схвалено
Вогка долина й молоді дуби,
Люцерна сповила узлісся,
І далі ліс, і ліс, і ліс,
У спомини, у Курщину, в Полісся.
Насторожилися старі товариші
В сподіванці наївній і глибокій.
Мовчать кущі,
Пахне кора. Пряде сторожкий спокій.
Де я тепер, де очі, де слова
— Ріка летить вгорі над головою,
Долиною спішить, спіткається трава
І ось уже пливе понад рікою.
І натякає тиша: повернись,
Це ж я, твоя сестра, сестра твоя — ліщина,
Зі мною сплять брати твої, дуби.
Вернись,
Ти переміг, мій сину!
1923
55
