Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/56

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Вогка долина й молоді дуби,
Люцерна сповила узлісся,
І далі ліс, і ліс, і ліс,
У спомини, у Курщину, в Полісся.

Насторожилися старі товариші
В сподіванці наївній і глибокій.

 Мовчать кущі,
Пахне кора. Пряде сторожкий спокій.

Де я тепер, де очі, де слова
— Ріка летить вгорі над головою,
Долиною спішить, спіткається трава
І ось уже пливе понад рікою.

І натякає тиша: повернись,
Це ж я, твоя сестра, сестра твоя — ліщина,
Зі мною сплять брати твої, дуби.
 Вернись,
 Ти переміг, мій сину!

1923

55