Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/59

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


 
IV

Залетіли з Німеччини буки,
Вкорінились у вільній землі,
Простяглися могутнії руки
І на захід, на захід пішли.

Повернімось, вернімось додому
Мілійонами буйного зілля,
Прогуркочемо буковим громом,
Проллємось молодим водопіллям.

На землі Лібкнехта й Маркса
Вкоренімо червоне знам'я,
І як пущі, як букові маси,
Поведімо у бій за нами…

1923

 
V

Я творю уночі — стомлений — коли усе спить.
Усе спить… і багато вмерло.

 Запалюю цигарку, встаю — і дивлюсь у ніч
 Холодне і чисте,
 Як перла,
Вночі шелестить листя…

1923

58