Перейти до вмісту

Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/85

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Спіть спокійно, сумні генерали,
Світ плюне на ваші могили.

1925

 
XI
Комуна

Коли буде Комуна,
То буде місто, як море, як гори,
Таке біле й таке широке,
І вдень у дванадцять
 Ударять у дзвони,
І підуть люди від праці до моря.

А люди — як поле пісень і пшениці
І білі крила — небесних будівель.
Обличчя — мов сон, чи секунди… чи птиці…
Рудокопи, поети, матроси — лірики моря.

І ти так само її шукатимеш зором,
І серце злезіє зорею — падучого птаха,
Серед сотень і тисяч сліпих — для тебе.
Око в око — солодким жахом.

І під величним вечірнім небом
Пізнає кожен, кого він хоче так ревно,
І от так само десь під самісіньким дахом
Прочитає хтось мій розмір древній.

1923

84