Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/92

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


НЕП

На вулиці шукаю сутінь,
Люблю імли ліричну вечорінь.
Тікаю з натовпу сумний і нерішучий,
Доки загасне день — стане тінь.

Тоді з крамниць зростає корабель,
І розриває туманів керею,
Угору парус рветься, як орел,
На стовбурах напружуються реї.

І, як матрос, ненавиджу туман
І смілим оком добачаю в гендлю
Фарватер, що старий накреслив капітан,
І що удень скидався на леґенду.

1927

91