Цю сторінку схвалено
1919 РІК
Потяг урізавсь у сніг
О—ге, нарізавсь на морок
Бриза збиває з ніг
Завиває, закручує порох.
Переголосили, переворушили минулий вік
(Навиває, накручує порох)
Чоловічий загнузданий крик
Дзик — і стоп!
Так стій же, зубило під цьвях
Забивай зубами товаришу
У снігах, у ночі, у полях
О потяже, на—що ти мариш!
Надривай напружені груди
Сичи, висвистуй, сифонь
Ми з тобою, ми — перші люди
Ти — наш останній огонь.
8
