Сторінка:Майк Йогансен. Пролог до Комуни (1924).djvu/16

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ХМАРКУ НА ЗАХІД

 І знову хмарам вітер сниться
І тихо спіють в ясноокеані
Водою вільною вагітні вівці
І сплять і марять поки час настане.

 Мої отари мрій грозових повні
Ідіть на Захід над міста одвічні
Несіть поволі, тихо в своїй вохкій вовні
Тихо несіть насіння блискавичне.

 І всю росу, що випала на чоло
І всю росу, що попалила вії
І всю росу, що виточило поле
Зберіть поволі, тихо поки час наспіє.

 І коли світ останню кров розгонить
Коли на площах падатимуть діти,
Як громова гармата вдарте по Європі
І спопеліть у корні паразитів
У в океан знесіть в останньому потоці.

14