Весною 1930 року путина була невдала. Через холодну погоду оселедець і інша морська риба не пішла в берег і у війстя рік.
Якщо в районах великого рибальства — Каспії, на Далекому Сході, на Мурмані — можна було вийти в море і тралити рибу великими тралерами, то на Дніпробузькому лимані і тралерів ще нема і вся організація риболовлі в основному ще примітивна.
Парусні суда, примітивні сіті й досі є головна зброя рибалок там.
Отже й ці „коні“ малої риболовлі проти трактора-тралера не встоять. Але покищо вони є і вони потрібні, хоч невдовзі стануть історією, як стали історією ті землеробства й індустрія радгоспу, що були вісім років тому.
Історія ця цікава і навчальна. Методи ці архаїчні й досі актуальні в районах малого рибальства.
Я спробував списати їх з тією дозою любови і дружньої іронії, на яку вони заслуговують.
