Сторінка:Майк Йогансен. Під парусом на дубі (1933).djvu/74

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

дом і монпансьє. Тільки десь за кілометрів троє було селище і в тім селищі кооператив. У тому кооперативі могли бути хомути, лямпи, коломазь, два примуси і короб з вухналями — і то, якщо він відчинений.

Тож, не думаючи довго, ми теж узялися згортати камку і витягли стандартний посуд, що невідомо з яких причин, ще й у цій незалізничій місцевості носить ім'я інженера Пульмана.

Побачивши пульман, рибалки дещо оживилися, хоч на тому пульмані не було ні коліс, ні ресор, ні чотирьох осей, ні трафаретів з забороною курити, ні вестінгавзівського гальма, а він просто був заткнутий згори затичкою, на чому й обмежувалася вся його техніка.

Коли всі посідали кружка коло казана з юшкою, а нас було багато, отже на кожного припадала якась сотня кубсантиметрів пульманового змісту, то Ципур, наллявши з пульмана першу порцію, замислився.

„Щось не так, — сказав він, — ще когось немає“. І поринув у глибокий задум. Усі сиділи тихо і не одна ложка не поворухнулась.

„От що, — сказав Ципур і поглянув на Терентія Пожу. — Я думаю, ти не забув. А сидиш наче тобі одсох язик, нема комсомольця“.

„Нема! — з готовністю погодився Терентій Пожа. — Ходім“, — сказав він і поклав ложку. Пішли і ми шукати комсомольця, трохи дивуючись з того, що тільки один комсомолець є з цій рибальській артілі.