Сторінка:Майк Йогансен. Під парусом на дубі (1933).djvu/82

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

А як сіті в тебе розідрані на хобоття, то чим ти рибу піймаєш?“

„От де ви є! Ви й досі робите, як мокре горить. Вам і не віє в голові, що рибаса й шепотинника вже немає і що в цій куркулевій хаті я, дід Орцій, що гнув перед тим куркулем шию, говорю вам, дуракам, промову, щоб ви, дураки, тепер не гнули шию перед експлуататорами“.

„Сіть полатай. Шаланду приведи до пуття. Щоб вона в тебе не шалалась як скажена пані, а ставала там, де тобі треба висипати сіть. Голову свою помацай. Покопайся в голові, що ти вчора бачив. Де мартини мотались. Який вітер був“.

„І ти не дивись, що холодно. І не слухай всякого гавкала, що буде тобі верзти, мовляв, у холод риба не ловиться і можна спати, а то й випити з такими ж дураками, як ти. Холодно? А ти візьми й опусти руку у воду. Як стане від того тепліше, то риба йтиме, та ще й як“.

„А як вода холодніша від вітру, то хоч би тобі сонце гріло як у печі, то багато риби не візьмеш“.

„Но все ж таки, щоб сіть у тебе була справна і голова на місці, то й те ти б узяв план. Може й не переплюнеш, но план візьмеш“.

„І це ще не все я сказав. Хоч я й старий, а дивлюся я не назад, а вперед. Мале слово „план“, а багато важить“.

„Є в Мелітополі завод. Для моторів завод. Я читав, до біса буде моторів. Отак мотором