й парус був прибраний і згорнутий клівер (Клівер — це трикутне крило перед головним парусом — ним маневрують проти вітру) і дід стояв у шаланді по пояс у воді і страшно лаявся зостатніми словами“.
„Лаявся ж він от на що. Вийшло, що він забув на Куті кисет з тютюном і не курив через цілий рейс“.
„Самому їхати нудно, — казав дід, — робити нічого, а тут ще тютюну немає. Мало не здох з нудьги, їхавши. Через це й води набрав. Вітрець свіжий, треба б парус узяти на рифи ( — підгорнути низ паруса на рею і зменшити, таким чином, його дійову поверхню), а то й геть прибрати, бо й самого клівера було б предосить, щоб добігти. А тут курить нічого і до самого Очакова ні в кого попросити — хіба в мартинів. От і біг усю путь на повний хід — щоб швидше закурити. Потопнути не потоп, а води нахлюпало повну шаланду“.
„Зроду, — каже, — сам у шторм більше не поїду. А то часом знову забудеш кисета і пливи вісімнадцять верстов без тютюну. Такий то в нас моряк дід Орцій“.
— „Хто це про мене бреше? — сказав веселий, лагідний голос, і дід Орцій присів до нас на призьбу. — Це чи не Терентій, бува, губу розпустив?“
Ви, діду, не дуже тут розоряйтесь, — одказав Терентій Пожа. — Це, щоб ви знали, вам не рибалки, а такі люди, що можуть у книгу про
