Сторінка:Майк Йогансен. Солоні зайці (збірка, 1929).djvu/8

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
 

Ленінградська фарб'ярня

А.  Серий

 

„Учителю, навчися сам“, так кажуть до людей, що ніяк не відповідають свойому призначенню. „Серий“, що має „ленінградську фарб'ярню“, зостався сірий і себе вичистити не спромігся. Нехай публіка розуміє, що оце таке його прізвище, але наскільки радше пішла б публіка в таку фарб'ярню, коли б її власник узивався б „блискучий“, або „яскравий“, або коли вже сірий, то щоб був хоча „Сіро-буро-малиновий“.

Тут уже нелегко знайти зв'язок межи прізвищем і професією. Може й насправді сірий був той, хто вперше в тій родині зацікавився фарбами та чистотою. Можливо, що, почувши він від дівчини „тікай сірий — в тебе блохи є“, розміркував добре — і віддав своє життя на яскраві фарби й блискучу чистоту.

А може він сірий, бо ленінградську має фарб'ярню. Може сіре небо ленінградське, сірі хмари, сіре каміння так вплинули на нього, що й він сам, бувши до того якимнебудь Зеленським або Ротенбаумом, став тепер Сірий.

 

Упаковщик

І.  Речицький

 

Навпаки, глибокий філософічний зміст є в тому, що „упаковщик“ має прізвище І. Речицький. І не тому, що книгу „Тарас Шевченко в світлі епохи“ написав А. Річицький, і не тому, що в пам'яті споживача встає таємнича всесоюзна „Речыца“.

Оце саме „РЕЧЫЦА“, мільйони разів повторена на мільйонах сірникових коробків, викликає в мільйонів російських обивателів „мільйон терзаній“.