а в двадцятьох тисячах робітників Луганського заводу, що послали Енка запитувати й записувати.
Та признаюся, що я, кінець-кінцем, дослідив Енкову методу. Цей хитрий дядько запитував про все на світі по черзі, а, скінчивши всі можливі запитання, починав спочатку з першого. Далі, скінчивши знову увесь цикл, знову брався спочатку.
Здається, що ця ідея виникла одночасно і в інших, бо на п'ятому чи шостому циклі Енка перепинили і потягли обідати. Зате ж того, що вияснив Енко своєю циклічною методою, я вже тепер повік не забуду, хоч і нічого не записував. Він вияснив, що ЄКО — організація буржуазна, що витрачає вона проценти з капіталу, який заповідав був колись мільйонер такий барон Гірш, що існує договір з радянським урядом на допомогу євреям-колоністам, що кредитують їх по категоріях, що найвищий кредит виносить коло 1.700 карбованців на сім'ю, що в цей кредит увіходить хата, двоє коней, дві корови, мертвий інвентар, посівний матеріял, що в никопільському районі будують школи і будуватимуть бані, що озимина пропала, що колоністи три роки не платять податків, як і всякі колоністи в Радянськім Союзі, що євреї живуть з сусідніми селянами у ладу, а селяни сіл відлеглих ремствують, що був дощ, що ярина виправилася, що ховрашки їдять кукурудзу, що в кожній хаті є кімната, кухня і прибудовано стайню, що ураган зірвав солом'яні дахи і тепер роблять залізні, що вже час обідати і що пора вже йти.
Він вияснив усе це разів із шість, а то й сім. А наприкінці він вияснив ще одне: що ЄКО існує на принципі… самооплатности і що всі гроші повертаються назад, хоч воно починає брати назад тільки через п'ять років і бере тільки 3% на рік. Євреї-хлібороби повертають усе, що їм позичали.
Чи це гаразд — цікавився далі Енко, коли ми шукали через усе місто, де пообідати, — чи це гаразд, що предрайвику не розповів делеґації, як обідають приїжджі люди
135
