остаточно переніс усі хвороби росту й став грізний Гаргантюа.
Біля цієї гігантської дитини нема життя радоловським попам. Ще року 1927-го піп, незадоволений з харчів і з релігійного ентузіязму радоловців, подався геть, покинувши церкву й паству напризволяще. Довго гуляла церква, аж у році двадцять дев'ятому з'явився останній піп радоловської парахвії.
Був ще не абиякий піп, а з університетською освітою і ліберал. Вільно й елеґантно він цитував філософів, натуралістів, ба навіть Маркса й Енґельса.
Першої ж неділі цей достойний отець урочисто зійшов на амвон і, спостерігши відсутність у церкві дітей, цих квітів землі, громову виголосив проповідь до батьків. Діти виростають без релігії, промовляв пастир, у школі викладається їм науки, не освітлені благодійним сяйвом божественного слова. Хто навчатиме дітей моральности? — запитував він; хто поведе їх стезею житецькою?
Надхненна отцева проповідь таке справило в Радоловці вражіння, що нею зацікавився сам голова сільради й побажав особисто побалакати з ученим ієреєм. Розпалений високими емоціями шановний отець дещо підвисив голос і навіть стукнув кулаком об стіл. У свою чергу голова сільради висловив ту думку, що кричати недоцільно, бо він не глухий і докладно ознайомив святого отця з радянською конституцією в пункті відокремлення від держави.
Святий отець виголосив абзац, який він називав цитатою з Маркса, але не переконав свого опонента і йому категорично запропоновано не цікавитись справами дитячої освіти.
Тоді розгніваний ієрей ще раз стукнув кулаком об стіл. «Пам'ятайте ж», — грізно сказав він; «ні один піп не уживеться в вашому селі при таких умовах». По цих словах святий отець зібрав манаття й страшно розгніваний назавжди виїхав з Радоловки. Чесний отець, виявилося, був не тільки велебний проповідник, але й великий пророк. Більше ні один піп не виявляв бажання служити богові в Радоловській церкві.
34
