Подорож у Даґестан це буде третя подорож книги і подорож остання. Бо творянин трьох подорожів уже розпочав укупі з краєм своїм велику подорож у майбутнє — подорож у соціялізм.
Тим часом поки подорожі творянина подорожують у друкарню, а з друкарні подорожуватимуть до читача, сам творянин, за руки взявшися з творянами життя, уже на півдорозі до соціялізму і як на далеке дитяче минуле оглядається на подорож у Даґестан.
Є люди, що прийшовши з торбами і саквами на вокзал, розташувалися на лавах і, сидячи й куняючи, проти ночі уявляють собі, що вони так, сидівши, й доїдуть до соціялізму.
Є й такі, що посміхаються хитро і всезнаюче й кажуть неголосно до сусідів: який уже там соціялізм, хто там був і чи є до нього маршрути без пересадок. Який уже там соціялізм, коли учора яйця, а позавчора галоші!
Ці люди — мудреці. Вони не вірять книгам і вони не вірять плянам. Вони не вірять у математику і вони не вірять у техніку. Вони найпаче не вірять у творчі сили пролетаріяту, хоч деякі з них ще й досі намацують у кишені партквиток. Вони вірять переважно в те, що сказала кума, бо кума тільки вчора приїхала з Конграду і привезла листа від тестя. Отже кума очевидно знає все про колективізацію і про соціялістичну реконструкцію. Бо потяги можуть спинитись і залізні гіганти можуть стати і пошта може не переслати листа, але кума не вмре. Коли навіть її всезнавча і всюдисуща душа з-посеред кофею і рушників і лямпад воз-
55
