|
Падай. Злітай. Смійся. Плач. |
Коли інші комуністи одступили з Червоною армією. Гай Сергійович Шайба зостався в заводі — до скорого побачення.
Другого дня потяглися дорогою підводи. Бурі сумні мужики везли закурених солдатів — навхрест кашкету в них була біла стрічка — це й були денікінці. Вони були стомлені, ввічливі й просили молока, за молоко вони не платили. З ними було багато офіцерів, офіцери були стомлені, злі й вимагали м'яса й за м'ясо вони не платили.
Третього ж дня виявилося, що всі вони куроцапи. Кожен солдат виходив з кватирі діставати курку — й дістав. Вони ж були яйцехвати — кожен солдат увечорі збивав собі ґоґель-моґель. Вони ж були вошопруди — кожен солдат увечорі скидав штани й бив нужу.
Гай Сергійович Шайба — до скорого побачення! — працював коло другої домни за каталя. Він навалював повну козу руди — це було п'ятдесят два пуди — й котив козу до домни. Була станція — децимальна вага. Коза котилася по чавунних плитах. Подекуди Гай Сергійович Шайба вибирався на естокаду й допомагав викидати руду з вагонів. З естокади він оглядав денікінські панцерники і оцінював денікінські позиції. Він заранше складав плян повстання.
Після роботи Гай Сергійович Шайба приходив додому й скидав сорочку. Поки він на дворі мив своє залізне тіло з цинкованого тазу, мати різала хліб. Гай Сергійович Шайба споліскував цинкований таз чистою водою і ніс
75
