ніше: мистецтво чи їжа, ми не будемо навіть ставити, бо рівняти мистецтво до їжі, чи навіть давати мистецтву преферанс перед їжею можуть, ясне діло, тільки зостатні ідеалісти або шахраї від марксизму.
Таким чином, з'ясовується, що в наших умовах мистецтво міститься десь поміж мороженим та сельтерською водою що до ролі своєї в виробничому процесі.
Мистецтво після соціяльної революції в Европі, наприклад
Але і згодом, і після соціяльної Революції усій Европі мистецтво не буде значним фактором у продукційному процесі. І то ось через віщо.
У протилежність богданівцям ми стверджуємо, що мистецтво аж ніяк не організує людей, а тільки дезорганізує. Що правда, шановний Олександер Олександрович уживав слово „організувати“ настільки широко, що від його первісного значіння нічого не зосталося. Це слово зробилося в Богданова просто дієслівною звязкою („copula“ в логіці). Ми ж беремо організування і дезорганізацію як два протилежних і зовсім зворотніх поняття. Так от мистецтво (поскільки зоно впливає взагалі) збурює емоціональну сферу й таким чином дезорганізує людину, як логічну машину. Мистецтво заміняє мисль на почуття, розрахунок на афект, — а це ми можемо з повним правом назвати дезорганізацією (коли, звичайно, не гратися словами).
Мистецтво дезорганізує людей
Отже, коли не гратися словами і не взивати збурення емоцій „організацією дезорган зції“, мистецтво дезорганізує людину. Де ж може придатися пролетаріятові отака дезорганізаційна штучка?
Ясно, що тільки в критичний момент, у самий момент революції. Мистецтво, створене вищими класами (пригноблені класи не мають змоги утворювати
