Мистецтво як прояв полової енергії
На щастя тут шкода від мистецтва мінімальна. Не будь отої фікції мистецтва — пізнання, то воно майже не шкодило б у половім житті!. Та й так широкі маси зосталися поза впливом тургенівської любови — вона псувала тільки інтелігентів. Правильно, що мистецтво є прояв полової енергії, але такий, що багато про нього розводитись не варт.
Фікція колосальности мистецтва
Звідки ж береться й якими силами держиться поширена фікція про колосальне, піднебесне, божественне значіння мистецтва?
Походить ця фікція з стародавніх часів і базується на каламбурі. Ми звикли звивати, скажемо, Іліяду мистецьким твором. Тим часом Іліяда ще релігійна книга, підручник звичаїв, кодекс юриспруденції, медичний порадник і курс старо-грецької історії. З усяких причин ми взиваємо іноді увесь комплекс ідеологічних надбудов у недиференційованому вигляді мистецтвом. З таким самим правом ми могли б назвати Біблію, що за середньовіччя була таким універсальним порадником, — мистецьким твором. Та, щоб не гратися словами, мусимо сказати, що то є недиференційований комплекс мистецтва, релігії, права, фізики, астрономії, медицини і етнографії.
Оце саме походження мистецтва з недиференційованого комплексу всіх ідеологічних надбудов і утворило фікцію його колосальности. Усі інші надбудови, розмежувавшися, прибрали собі виробничі, ділові функції, а мистецтву залишилася сама назва „Kunst, art,“ мистецтво, „искусство“ — все це значить „уміння“. Невідомо тільки чого саме.
