ними собі нічого не уявляє. Отакі „скорочення“ відограють у оповіданні ту ж саму ролю, що написи в кінокартині; їх повинно бути обмаль. Легко сказати: „минуло 15 років“, але кожен автор знає, як важко рішитися написати таке речення в короткім оповіданні.
Добрий прозаїк з поганою мовою
Я підійшов прикро до змісту оповідань, хоч як не намагався держатися в рамцях теми: язик. І це тому, що в прозі, хоча й не так, як у поезії, мова є не тільки засіб, а й тема. Сказати, що прозаїк пише поганою мовою, значить засудити його як прозаїка.
Ось чому не можна сказати, що, приміром, Винниченко писав поганою мовою. Винниченко один з найбільших наших письменників… отже мова його одна з найкращих.
Це нічого, що в нас панує тезис: „у Винниченка погана мова“. Правда, старий не заглядав у Курилиху з тієї причини, що курилишина книжка ще не вийшла в світ, але Винниченко прекрасно володів мовними засобами і ефект їх на нас був завжди сильний і неминучий. Кожна дійова особа у Винниченка має виразну соковиту свою мову. (Я виключаю звідси „Рівновагу“, переложену слабенькою письменницею Н. Романович з російської мови). Коли б ви могли писати хоч уполовину так, як Винниченко, ви були б прекрасним письменником. Письменники пишуть не екзерсиси для шкіл соцвиху.
Уваги до сучасної літературної української мови
От як що читач почуває, що ви не вмієте висловити того, що хочете, то значить „мова“ ваша погана, хоча б і була вона складена на 100% за Курилихою.
Оця сама книжка Курилихи, сильне прислужившись для канцелярій та для курсів українізації росіян,
