„оптимізм“ (бо то вже справа спеців орудувати порожніми термінами), а саме через те, що він править розваги.
Буржуазний письменник Дж. Локк навіть репутацію собі збив саме на тому факті, що дуже сумлінно виконував цю читачеву вимогу.
Для того, щоб створювати ілюзію часу, для того, щоб заповнити прогалини поміж подіями, для того щоб затримати читача коло якоїсь точки, потрібний якийсь матеріял.
Погляд Едгара По на таке запихування дірок я наводив вище, але не так-то легко буває цього цілком уникнути.
Ландшафти в новелах
Та дуже обережно треба латати оповідання філософськими міркуваннями, чи, крий боже, ландшафтами. Через оці самі ландшафти багатьох письменників узагалі не можна читати. У статті про оповідання „Касьян с Красивой Мечи“ я пробував показати, чому взагалі треба уникати ландшафтних описів. Тамож я наводив приклади правильного вжиття ландшафту в новелі — одсилаю отже читача до тієї статті.
Філософія автора в оповіданнях. Психологія
Філософські міркування принципово можливі як отой матеріял для провалин у новелі, та, між нами кажучи, який з новеліста філософ! Мабуть такий, як лікар, чи метеоролог. Навіть Лев Толстой, основник філософської школи чимало попсував своїх речей своєю-ж таки філософією. Отже єдина безпечна для новеліста філософська позиція це іронія та скепсис, бо вони, принаймні, нічого не висувають позитивного, а тільки заперечують.
Найкраще діло заповнювати оті дірки міркуваннями психологічними. Наука психології, а так само
