„Чи не здавалося вам, що там щось у середині торохтіло і стукало, коли ми спускали „Вартового“ за борт“, спитав начальник Порту, коли „Тетіда“ розводила пари від „Кота з Кошенятами“.
„Голівки з прогонича та один чи два поганих шруби“, одповів старий шкіпер коротко, скидаючи оком назад, де здоровий червоний буй качавсь на воді, вклоняючись і киваючи стрічному західному вітрові. Од нього виразно долітали похмурі звуки дзвону.
|
УВАГА:1. Курсив — структурна мотивація. |
Пояснення дивись нижче, в розділі „Аналіза“.
Оповідання взагалі можна поділити так: 1) оповідання з переважно структурною (механічною) мотивацією розвязки („авантурні“ оповідання) і 2) оповідання з переважно внутрішньою (психологічною) мотивацією розвязки (просто „оповідання“).
Треба, одначе, сказати, що в нашій (українській і російській) літературі перший ґатунок мотивації мало розроблено. Його загнано в бульварні романи, де він шаблоново списується з не найкращих европейських зразків. У цім підпіллю він зостається й по цей час. Тим часом корифеї західної літератури вживають його з такою-ж обачністю, пошаною й пильністю, як і мотивацію психологічну.
Треба й ще сказати, що психологічна мотивація куди більший дає простір філософії, а зокрема моралі.
Основна фігура старої російської літератури — „кающийся дворянин“ полюбляв саме отакий напрям мислення, що, очевидно, йому й припадало „по штату“.
