моральна мотивація) що до важливости їх правильна. Це доведе подальша його аналіза. Попереду-ж спробуймо скласифікувати й примістити належно це оповідання. Є дві категорії фантастичних оповідань: науково-фантастичні й авантурно-фантастичні.
У першій категорії мотивація базується на науці (чи на „науці“), у другій вона не базується ні на чому, а в дійсності спирається на спільні багатьом (часто й культурним людям) повір'я й страхи.
Друге розрізнення — це диференціяція намірів. Перші рідко мають лякати читача, другі найчастіше мають його лякати. Перші — це є гра того, що англійці називають „fancy“ (уявна здатність взагалі), а друге те, що вони називають „phantasy“ (обсервативна, часто „нездорова“ гра фантазії), ближча до порушень нормального інтелекту.
Наше оповідання могло-б належати й до „fancy“ й до „phantasy“, але що там є (хоч і масонська), але „наука“, слушніше буде навіть з першого погляду віднести його до „науково-фантастичних“ оповідань.
Роздивімось тепер його звичаєм старовинних правил „зав'язки“ й — „розвязки“.
„Герой“ оповідає, як він зустрів духа, що зник отаким-то способом, „герой“ сміливо, з фатальною сміливістю, сам береться до того способу (його „трагічна провина“), глузує з духа (трагічний „глум“ грецької драми). Мотивація (психологічна) такої сміливости героя? Є й така мотивація — приятелі глузують з його оповідання, не вірять йому, підбивають його на трагічний учинок. Він береться робити те, що робив дух (!) і… він гине, він умирає на руках своїх друзів.
У цій самій розвязці є й єдина мораль, що ми бачимо в оповіданні, а саме: не глузуй з духів! Мораль, як бачимо, старовинна. Дивна річ, що така передова
