рої слави, а ще й додає її тобі. Коли ж ти розтрачуєш твою власність, тоді це шкодить тобі. Нема нічого такого, щоб так зуживалося, як щедрість, бо як ти з неї робиш ужиток, то тратиш здатність робити це далі, і стаєш або бідним і погордженим, або як хочеш оминути нужди, стаєш зненавидженим і рабівником. А володар у першу чергу повинен стерегтися двох річей: бути погордженим і зненавидженим; до одного і другого доводить тебе щедрість. Тому, краще мати славу скупаря, що хоч і стягає на тебе неславу, але не ненависть, — ніж, гонячи за славою щедрого, неминуче стягнути на себе славу рабівника, що спричиняє і неславу, і ненависть.
Переходячи до інших, згаданих вище прикмет, кажу, що кожен володар повинен бажати здаватися милосердним, а не жорстоким. Проте, мусить бути обережний і не робити злого ужитку з того милосердя. Чезаре Борджя мав славу жорстокого. Усе таки ота його жорстокість привела до ладу Романью, зєднала її, довела до спокою й вірности. І як приглянемося добре, то побачимо, що він був багато милосердніший, ніж фльо-
