за стільки часу, в стількох війнах, які були за останні двадцять років, коли військо складалося з самих італійців, завсіди зле витримувало пробу; чого доказом є: Таро, Александрія, Капуа, Дженова, Вайля́, Больонья, Местре. Толі, як ваш Рід хоче йти слідами тих знаменитих людей, які визволили свої країни, то найперше треба забезпечитися правдивою підставою кожного почину — власним військом, бо поза ним не можна мати ні вірніших, ні правдивіших, ні кращих вояків. І хоч кожен із них є добрий, то всі разом стануть кращими, як побачать, що ними проводить їх володар, який їх шанує, ними піклується. Тому необхідно приготовити собі те військо, щоб могти при італійській відвазі захиститися перед зовнішніми ворогами. І хоч швайцарська та іспанська піхота має славу грізного війська, то все таки обидві вони мають ваду, через яку якесь інше військо не тільки могло би протиставитися їм, а й мати надію перемогти їх. Бо еспанці не витримують напору кінноти, а швайцарці мають страх перед піхотою коли зауважать, що вона в бою така ж завзята, як і вони. І справді, ми вже бачимо з досвіду, що еспанці не можуть витримати напору французької кінноти, а швайцарців побиває еспанська піхота. І хоч щодо цієї останньої ще не маємо повного досвіду, то все таки маємо посередній доказ у бою під Равенною, коли еспанська піхота пішла в бій з німцями, які втримують той самий боєвий лад що швайцарці. Там
