Вийшла понуро-глибока праця „Христос і або Макіявеллі”; в-во Русконі. Автор праці Джюсеппе Преццоліні твердить, що „Держава є необхідна, але це є зло: зло конечне, яке створив гріх протопращура; державу втримує сила, при помочі ошуканства, терору і таких подібних засобів”.
„Оцей песимістичний реалізм атеїста Макіявеллія Преццоліні наближає до реліґійного песимізму св. Авґустина: як для першого, Макіявеллія, „чівітас” Риму оснував Ромуль, убивши Рема, то для другого, св. Авґустина, Каїн, убивши Авеля, оснував державу. „Перший основник держави, — каже св. Авґустин, — був братовбивця”. Преццоліні широко розводить свої думки, спираючись і на Зомбарті, що сказав: „Лиш хто вірить у Сатану, той може зрозуміти політику останніх поколінь”; і на Дж. Феррарі, що сказав: „Макіявеллі посадив сатану на трон”.
Преццоліні каже, що політика, це „демонічна влада”, що Сатана, зло, виконує владу в кожному місці й кожної хвилини, навіть руками християн. Для св. Авґустина природа людини — хижацька, для Макіявеллія природа людини — зіпсута. Існування держави, це „постійне заперечування доброти людської природи”.
