ючи перше подружжя короля Людовика. Тож, увійшов король в Італію при помочі Венеціянців і за згодою Олександра VI. Ледви увійшов у Міляно, а вже папа мав од нього військо для здобуття Романьї, яку здобув страхом королівського імени. Коли дука здобув Романью й побив Кольоннів, тоді зауважив, що як схоче посуватися вперед, то матиме на перешкоді дві речі: перша, це його ж військо, яке видалося не дуже вірним йому; друга, це воля Франції. Тобто, лякався, щоб військо Орсініїв, яким користувався, не покинуло його й не тільки не перешкаджало йому у здобуванні нових земель, а щоб не забрало у нього вже здобуті. Того ж самого потерпав і з боку короля. Щодо Орсініїв, то вже мав на це доказ, як то по здобутті Фаенци, коли він напав на Больонью, тоді вони в тому нападі байдуже ішли до бою. А щодо короля, то його вдачу пізнав тоді, коли, здобувши князівство Урбіно, напав на Тоскану, а король примусив його занехати цей задум. От тоді дука й постановив не бути вже більше залежним від фортуни і зброї інших. І в першу чергу, в Римі ослабив партію Орсініїв і Кольоннів. Усіх їх сторонників, яких мали між аристократією, прихилив до себе, роблючи їх своїми прибічниками; щедро забезпечив їх матеріяльно, вшанував їх, даючи їм, залежно від здібности, довірочні становища в урядах цивільних і військових. І так, у пробігу кількох місяців у їх душі вигасла всяка вірність
