Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/82

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

війська, а де є добре військо, там і закони добрі, то й говоритиму не про закони, тільки про військо. Отож, кажу, що військо, яким володар боронить свою державу, є або власне, або наємне, або помічне, або мішане. Війська наємні, чи помічні є безхосенні й небезпечні. А хто опирає свою владу на наємному війську, ніколи не буде ні спокійний, ні безпечний. Бо це військо поріжнене, зарозуміле й не знає карности, невірне, відважне між приятелями, а проти ворога боязливе; не має віри в Бога, ні льояльне супроти людей. Так, що упадок володаря приходить тут із першим же нападом. Під час миру те військо тебе обдирає, а під час війни ворог. Причина цього та, що те військо не має іншої любови, ні іншої причини, яка втримала б його на службі, як ота невеличка платня, яка не вистачає, щоб воно хотіло вмирати за тебе. Вони охоче бажають бути твоїми вояками поки ти не ведеш війни, а коли приходить війна, тоді вони втікають, або йдуть собі геть. І в цьому випадку легко можу переконати, що ніщо інше не спричинило руїни Італії, як це, що вона цілими довгими роками опиралася на наємних військах: вони спочатку навіть добре пописувалися і видавалися відважними в боях між собою; та як тільки прийшов чужинець, вони показували чого були варті. Тому й Карлові, французькому королеві, так лег-