Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/93

XIV.

ПРО ТЕ, ЩО НАЛЕЖИТЬ ВОЛОДАРЕВІ РОБИТИ В ДІЛЯНЦІ ВІЙСЬКОВОСТІ

Володар не повинен про ніщо інше піклуватися, про ніщо інше думати, ні нічим іншим займатися, як лише воєнним ділом, його організацією і військовою дисципліною. Бо це єдине ремесло, якого вимагається від того, хто приказує. А має воно велике значіння, бо підтримує не тільки тих, що вродилися володарями, а часто помагає й приватним особам діпняти цього високого становища. І навпаки, бачимо, що коли володарі більше думали про втіхи й забави, аніж про зброю, тоді губили свою державу. Першою причиною, через яку ти згубиш її, є та, що ти занедбуєш воєнне ремесло; натомість, способом здобути державу є досконала вправність у цім ремеслі. Франческо Сфорца тому, що був узброєний, став із звичайної людини дукою Міляна. А його сини, тому, що оминали воєнні труди й невигоди, з дуків зійшли на приватних людей. Бо між усякими іншими лихами, які спадуть на тебе тому, що ти є безборонний, є ще й те, що тобою починають гордити. А це є одна з тих ганьб, яких володар мусить вистерігатися, про що скажу нижче. Бо між узброєним і обеззброєним немає ніякого порівняння. І сам розум не хоче, щоб той, що є узброєний добровільно корився обеззброєному; ані, щоб обеззброєний почувався